Майстрині  81 рік. Вона живе в селищі Велика Димерка на Київщині. Однак знають її по всій країні та й за кордоном. Ніна Іванівна присвятила українській вишивці все своє життя: створила тисячі полотен, сотні вишиванок та десятки килимів. Торік вона навіть потрапила до “Книги рекордів України”: власноруч вишила найдовший рушник.

  Заслужена майстриня, розповідала, як саме почався її шлях. А все почалося з голки.

     Історія любові Ніни Федірко до голки перегукується з сюжетом книжки Маркуса Зузака “Крадійка книжок”. Головна героїня розповіді Лізель так любила читати, що цупила заради цього книжки. Коли пані Ніні було три роки, вона, подібно Лізель, теж “прикарманювала” чужі речі. Щоправда, не книжки, а голки для шиття.

    “Пам’ятаю, як мама купила набір голок в однієї циганки. Вона поклала їх на столі у хаті. Я голок раніше ніколи не бачила, отож вирішила подивитися, що воно таке. Мені так сподобалися гострі голки, що я заховала їх у подушки. Нічого страшного не трапилось, мама знайшла їх раніше, аніж усі полягали спати. Потім мене почало тягнути до голки. Я цупила їх у сусідів та ховала в їхніх будинках. Коли пропадали голки, то вони знали чиїми стараннями”, – згадує Ніна Іванівна.

Дитяча пристрасть переросла у доросле захоплення, коли пані Ніна навчалася в педагогічному училищі. Її одногрупниці вишивали, й Ніна вчилася разом із ними. Із першої стипендії вона купила собі нитки й тканину для рукоділля.

Майстриня знає понад 180 технік вишивання. Серед них, наприклад, солов’їні вічка, козлик, ретязь, соснівка, набирування, лиштва, рококо, гладь, обманка. Найдужче, зізнається, любить працювати з мережками.

“Майже всі мої рушники та сорочки оздоблені мережками. Їх робити важко, але вони того варті. Мережки теж бувають різними. Є прутики, є ляхівки, снопики, квадратики…”, – розповідала вишивальниця.

    Мережками прикрашений і рушник, завдяки якому Ніна Іванівна торік потрапила в “Книгу рекордів України”. Довжина “рекордсмена” – 7 метрів 30 сантиметрів.